Як «Високий Замок» на Донбасі гастролював

Відомий львівський колектив дав концерти для українських військових і місцевих жителів

phoca thumb l news 015 01Дев’ять концертів у восьми містах за чотири дні. Не кожному артисту під силу такий насичений графік. Знаний далеко за межами Львова Академічний інструментальний ансамбль «Високий Замок», а також вокальне Тріо «Крайня Хата» (Ольга Верхоляк, Іванна Іванишин та Іванна Савюк) із надзавданням впорались на відмінно. Концертне турне відбувалось у рамках акції «Із заходу — на схід».

Автобус від Львівської філармонії вирушив о пів на одинадцяту вечора у неділю, 6 березня. Нічна дорога до Києва не обійшлась без непередбачуваних обставин — вночі пробились відразу два колеса. До першого міста концертного туру, Слов’янська на Донеччині, музиканти доїхали аж о пів на сьому вечора. Перший концерт, який мав розпочатись о шостій, під загрозою зриву. Та повний зал слов’янської «Школи мистецтв», очікуючи виступу гостей із Галичини понад годину, не розійшовся. У залі — військові і місцеві жителі. Чимало з них прийшли підтримати своїх — є солдати зі Львова, Трускавця, Стрия.

На обличчях музикантів помітне хвилювання. Практика «з автобуса — на сцену» їх дещо заскочила. Втомлені дорогою, артисти наче розквітли, коли кожну пісню у їхньому виконанні, кожне слово публіка вітала гучними оплесками. Усмішки військових, розчулені слов’янчани — заради цього варто було їхати понад тисячу кілометрів. «Специфіка військової служби полягає у значних фізичних навантаженнях. Особливо тут, на Донбасі. А такі концерти для військових є віддушиною, можливістю відпочити і духовно збагатитись, — ділиться враженнями після заходу підполковник Михайло Гринишин, заступник командира стрілецького батальйону. Родом він із Жовківського району на Львівщині. — Приємно, що серцевиною концерту є українська пісня, яка у наш тривожний час здатна об’єднати схід і захід України. Такі акції нівелюють колосальні зусилля російської пропаганди, яка працює на те, або розірвати нашу державу на клаптики. Теплота і душевність в залі підтвердили: ми — одна країна, яку розділити неможливо«.

phoca thumb l news 015 02a

Після концерту до керівника ансамблю «Високий Замок» Андрія Яцківа підходить чимало людей, аби висловити слова вдячності. Серед них — і геть літній чоловік. Євстахій Іванович Копач родом зі села Опака на Дрогобиччині. У 15 років його арештувала радянська влада за націоналізм. Вирок суду – 25 років позбавлення волі. Покарання відбував на півночі Росії, у Республіці Комі. Там прожив 36 років. Повернутися додому, на Львівщину, після відбуття арешту, йому не дозволили. Оселився у Слов’янську, де мешкає досі. Чоловік дякує пану Андрію за виступ і чіпляє на лацкан його піджака синьо-жовту стрічку.

Після вечері по-військовому в їдальні Національної гвардії України музиканти пішли відпочивати. Вже о сьомій ранку автобус вирушив у Бахмут, де об 11.00 мав розпочатись концерт. Аби не запізнитись, виїхали завчасно. У Бахмуті ще не звикли до нової-старої назви міста. У розмовах більше фігурує Артемівськ (від імені російського революціонера, партійного і державного діяча Федора Сергеєва, відомого як Артем).

Також місцева міськрада проголосувала за перейменування вісімдесяти вулиць, що мають комуністичне поход­ження. Втілити рішення ще не встигли. Концерт відбувається у бахмутівській «Школі мистецтв«, розташованій на вулиці Радянській. У залі — учні, їхні батьки та викладачі. Припали до душі місцевій публіці і твори трьох львівських поетів, які також взяли участь в акції братання, — Івана Гентоша, Любові Долик та Віри Олеш.

Наступна зупинка — військово-польовий госпіталь у Сватовому на Луганщині. Дорога в один бік — чотири години. Шпиталь розгорнули на території місцевого стадіону. Концерт починається без запізнень, в залі багато жінок у військовій формі. Це — військові медики. Концерт для них — кілька годин приємного відпочинку.

У Слов’янськ повертає­мось о пів на третю ночі. Підйом — о шостій. Музиканти досипають розбитою дорогою до Красноармійська (Донецька область). Студенти місцевого педагогічного училища зустрічають артистів оваціями. У відповідь на «Слава Україні!» у залі звучить одноголосне «Героям слава!«. Молодь тут така ж, як і в інших українських містах: одягається по-європейськи, багато подорожує. Хлопці і дівчата підходять до музикантів, роб­лять спільні селфі. Зізнаються, що не раз бували у Львові, і жартують про оповитих міфами «бандерівців» та «розіп’ятих хлопчиків».

Півгодини їзди від Красноармійська — і ми у невеликому містечку Димитрові. Концерт — у місцевому ліцеї. Повний зал школярів, є учні з усіх димитрівських шкіл. У залі чути вигуки «Браво!» і гучні овації. На обличчях музикантів прихована втома. Спали артисти сьогодні лише кілька годин. Вони усміхаються і викладаються на сцені на повну. Потім довго фотографуються з усіма охочими, спілкуються.

phoca thumb l news 015 03aТретій концерт цього дня музиканти зіграли у Костянтинівці, що розташована за 60 кілометрів від окупованого Донецька. В ошатному залі місцевої «Школи мистецтв» зібрались люди здебільшого середнього віку. Неважко здогадатись, що чимала частина з них мають глибші від звичного знання у сфері музики. Присутні у залі і військові, серед них є бійці добровольчих батальйонів. Особливо вразило публіку «Повстанське танго» у виконанні «Високого Замку» і Тріо «Крайня Хата». Вдячність за виконання цього твору Андрій Яцків отримав і телефоном, коли музиканти вже повертались до Львова. Автором слів «Повстанського танго« є 95-річна Ольга Ільків, зв’язкова Романа Шухевича. Зараз ця героїчна жінка мешкає у Львові.

Останній концертний день на Донбасі теж виявився нелегким. Знову три виступи — у Краматорську, Святогірську і у військовій частині Нацгвардії у Слов’янську. «Для нас було надзвичайно важливим взяти участь у такій потрібній акції братання між сходом і заходом нашої країни, — ділиться враженням від поїздки керівник ансамблю «Високий Замок» Андрій Яцків. — Поїздка була організована за сприяння Департаменту з питань культури, національностей та релігій ЛОДА, Департаменту освіти і науки Донецької ОДА та Львівської філармонії. Хочу подякувати усім людям доброї волі, волонтерам. Особливо варто відзначити Володимира Сухорського та Тетяну Ремпель, які, будучи ініціаторами акції, взяли на себе значну частину організаційних питань.  Під час концертного турне Донбасом ми знайшли чимало друзів — військових, активістів і просто небайдужих людей. Сподіваюся, наші концерти стали ще одним маленьким містком для розуміння і взаємоповаги між жителями Донбасу і Галичини».

Непростим видалося турне і для Тріо «Крайня Хата». За таким насиченим концертним графіком дівчата ще не працювали. «Дати 9 концертів за 4 дні — важко насамперед фізично, — зізнається учасниця колективу «Крайня Хата» Іванна Іванишин. — Не встигли віддихатись від одного виступу, як вже потрібно збиратись у дорогу на інший. Але коли бачиш зі сцени очі військових, усмішки школярів і спостерігаєш, як люди захоплюються українською піснею, пізнають її — забуваєш про втому. Я на Донбасі побувала вперше. Величезна кількість привітних, щирих і добрих людей мене вразила. Потрібно частіше бачитись і спілкуватись, подорожувати своєю країною. Лише тоді будемо справді єдиними, а намагання нас роз’єднати зводитимуться нанівець».

Орест Дрималовський,
За інформацією сайту «Високий Замок»